мармиза
МАРМИ́ЗА, и, ж., вульг.
Обличчя.
[Старшина:] Ти хочеш, щоб я тебе по мармизі затопив? [Сторож:] Хіба це первина? Бийте! (М. Кропивницький);
Вікно відчиняється, і в ньому з'являється якась поганюча товста мармиза (О. Довженко);
Якої б він заспівав, коли б оце встати й з'їздити йому зо два рази по мармизі як тоді, в порту? (І. Білик);
Коли я бачу цих похмурих типів з опущеними долу вусами, без проблиску гумору на мармизах, .. мені вкотре починає здаватися: ніде не змінилося в нас на краще (Ю. Андрухович).
Словник української мови (СУМ-20)