марнолюбний
МАРНОЛЮ́БНИЙ, а, е, рідко.
Те саме, що пиха́тий; гонористий.
– Лише юні етноси та марнолюбні душі жадають негайної слави. Слава – то свідоцтво малоліття (О. Бердник).
Словник української мови (СУМ-20)МАРНОЛЮ́БНИЙ, а, е, рідко.
Те саме, що пиха́тий; гонористий.
– Лише юні етноси та марнолюбні душі жадають негайної слави. Слава – то свідоцтво малоліття (О. Бердник).
Словник української мови (СУМ-20)