марнотний
МАРНО́ТНИЙ, а, е.
Прикм. до марнота́.
Знає Господь думки мудрих, що марнотні вони! (Біблія. Пер. І. Огієнка);
Тут вічність і мить сплелися воєдино і вічність втрачала владу над миттю. Тут марнотними стають думки про славу, багатство, почесті. Тут почуваєшся часткою вічності (Ю. Мушкетик);
Подумати тільки, скільки часу ми втрачаємо на марнотне поїдання просто смачних чи, ще страшніше, естетично привабливих речей! (І. Карпа);
Жодне з їхніх марнотних зусиль не могло повернути його туди, де він почував себе принагідним гостем, розуміючи, що його справжній дім не тут (Ю. Андрухович).
Словник української мови (СУМ-20)