марнотний

марно́тний

-а, -е.

Прикм. до марнота.

|| Марний, суєтний.

Значення в інших словниках

1. марнотний — марно́тний прикметник  Орфографічний словник української мови
2. марнотний — МАРНО́ТНИЙ, а, е. Прикм. до марнота́. Знає Господь думки мудрих, що марнотні вони! (Біблія. Пер. І. Огієнка); Тут вічність і мить сплелися воєдино і вічність втрачала владу над миттю. Тут марнотними стають думки про славу, багатство, почесті.  Словник української мови у 20 томах