марнотратний
МАРНОТРА́ТНИЙ, а, е.
Який нерозумно, без потреби витрачає гроші, майно тощо.
Батько не мав відки їх [борги] заплатити, і його засадили в довгову [боргову] тюрму. Аж тоді отямився марнотратний син, жаль йому стало батька (І. Франко);
Самолюбство заважало йому розповісти цим жовторотим, що сувора природа його батьківщини не дозволяє бути марнотратним (І. Багмут);
Жінки, думав я блаженно, все-таки істоти іншої породи .. Часом не легко їх задовольнити, вони бувають марнотратні й вередливі, а коли вдасться, залюбки вилізуть чоловікові на шию (Валерій Шевчук);
Вона часто йшла на жертви, відмовляючись від якихось своїх планів, .. але просидіти весь вечір у будинку видавалося їй тепер неможливо марнотратним (Ю. Іздрик).
Словник української мови (СУМ-20)