марнотратник
МАРНОТРА́ТНИК, а, ч.
Той, хто нерозумно, без потреби витрачає гроші, майно тощо.
– Най йому куратора нададуть, бо він марнотратник. Або най перепише ґрунт на тебе, бо його ще не один ошукає (Л. Мартович);
– Нас, вістових, все було за новими картами в місто ганяють [офіцери]. Марнотратники, скажу я вам, були, куди твоє діло: що ніч, то й нову колоду розпечатують (О. Гончар);
– Чому ми такі марнотратники? – із задоволенням запитувала Кароліна. – Тому що за тиждень станеться дефолт, – обличчя Олега зберігало цілковиту серйозність (Г. Вдовиченко);
[Тімон:] Горджуся тим, що я не Апемант. [Апемант:] А я – що марнотратником не був (В. Мисик, пер. з тв. В. Шекспіра).
Словник української мови (СУМ-20)