марнотратник

марнотра́тник

-а, ч.

Той, хто нерозумно, без потреби витрачає гроші, майно тощо.

Значення в інших словниках

1. марнотратник — марнотра́тник іменник чоловічого роду, істота  Орфографічний словник української мови
2. марнотратник — I марнотрав, марнотравець, марнотрат, марнотратець, мотяга, небережливий, неощадливий, неощадний, перевідець, перевідник, пустодом, пустодомок, розтрайда, розтратник, розтринькало, розтринькувач, транжира, тринькало Фразеологічні синоніми...  Словник синонімів Вусика
3. марнотратник — МАРНОТРА́ТНИК, а, ч. Той, хто нерозумно, без потреби витрачає гроші, майно тощо. – Най йому куратора нададуть, бо він марнотратник. Або най перепише ґрунт на тебе, бо його ще не один ошукає (Л.  Словник української мови у 20 томах
4. марнотратник — МАРНОТРА́ТНИК (той, хто нерозумно, без потреби витрачає гроші, майно тощо), МАРНОТРА́Т, МАРНОТРА́ТЕЦЬ, РОЗТРИ́НЬКУВАЧ розм. — Молодим парубком ти був п'яниця, забіяка і марнотратник (І. Франко); Ані копійки без пуття! Не марнотрат я, не пияка (О.  Словник синонімів української мови
5. марнотратник — Марнотра́тник, -ка і марнотра́вець, -вця, -вцеві  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
6. марнотратник — МАРНОТРА́ТНИК, а, ч. Той, хто нерозумно, без потреби витрачає гроші, майно тощо. — Най йому куратора нададуть, бо він марнотратник. Або най перепише грунт на тебе, бо його ще не один ошукає (Март., Тв.  Словник української мови в 11 томах
7. марнотратник — Марнотратник, -ка м. = марнотрат. Вх. Уг. 251.  Словник української мови Грінченка