марнотратник

МАРНОТРА́ТНИК, а, ч. Той, хто нерозумно, без потреби витрачає гроші, майно тощо.

— Най йому куратора нададуть, бо він марнотратник. Або най перепише грунт на тебе, бо його ще не один ошукає (Март., Тв., 1954, 125);

— Нас, вістових, все було за новими картами в місто ганяють [офіцери]. Марнотратники, скажу я вам, були, куди твоє діло: що ніч, то й нову колоду розпечатують (Гончар, II, 1959, 38);

*Образно. Марнотратник життя, Краньцовський [герой повісті Л. Мартовича] ні разу не подумав навіть над тим, звідки беруться, ким і як творяться ті блага, якими він так байдуже розкидався (Жовт., 2, 1956, 102).

Значення в інших словниках

1. марнотратник — марнотра́тник іменник чоловічого роду, істота  Орфографічний словник української мови
2. марнотратник — I марнотрав, марнотравець, марнотрат, марнотратець, мотяга, небережливий, неощадливий, неощадний, перевідець, перевідник, пустодом, пустодомок, розтрайда, розтратник, розтринькало, розтринькувач, транжира, тринькало Фразеологічні синоніми...  Словник синонімів Вусика
3. марнотратник — -а, ч. Той, хто нерозумно, без потреби витрачає гроші, майно тощо.  Великий тлумачний словник сучасної мови
4. марнотратник — МАРНОТРА́ТНИК, а, ч. Той, хто нерозумно, без потреби витрачає гроші, майно тощо. – Най йому куратора нададуть, бо він марнотратник. Або най перепише ґрунт на тебе, бо його ще не один ошукає (Л.  Словник української мови у 20 томах
5. марнотратник — МАРНОТРА́ТНИК (той, хто нерозумно, без потреби витрачає гроші, майно тощо), МАРНОТРА́Т, МАРНОТРА́ТЕЦЬ, РОЗТРИ́НЬКУВАЧ розм. — Молодим парубком ти був п'яниця, забіяка і марнотратник (І. Франко); Ані копійки без пуття! Не марнотрат я, не пияка (О.  Словник синонімів української мови
6. марнотратник — Марнотра́тник, -ка і марнотра́вець, -вця, -вцеві  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
7. марнотратник — Марнотратник, -ка м. = марнотрат. Вх. Уг. 251.  Словник української мови Грінченка