марність

МА́РНІСТЬ, ності, ж.

Абстр. ім. до ма́рний.

Три залпи дали по ньому гайдамаки й, бачачи марність нікчемних пострілів своїх, закричали, приголомшені: – Падай! Падай! (О. Довженко);

І туга сповивала серце Гіпатії, бо вона збагнула марність шукання Орфея (О. Бердник);

Батьки полегшено зітхнули і покинули думати про марність власного існування (О. Полторацький);

Він щось говорив до юрби .. Я рішив, що то проповідник, що він говорить про марність всього живого перед жорстоким лицем природи, перед невблаганністю смерті (М. Коцюбинський).

Значення в інших словниках

1. марність — ма́рність іменник жіночого роду  Орфографічний словник української мови
2. марність — -ності, ж. Абстр. ім. до марний I.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. марність — Ма́рність, -ности, -ності, -ністю  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
4. марність — МА́РНІСТЬ, ності, ж. Абстр. ім. до ма́рний¹. Три залпи дали по ньому гайдамаки й, бачачи марність нікчемних пострілів своїх, закричали, приголомшені: — Падай! Падай! (Довж.  Словник української мови в 11 томах
5. марність — Марність, -ности ж. 1) Суета, тщета, суетность. 2) Ничтожность, пустота.  Словник української мови Грінченка