марність

МА́РНІСТЬ, ності, ж. Абстр. ім. до ма́рний¹.

Три залпи дали по ньому гайдамаки й, бачачи марність нікчемних пострілів своїх, закричали, приголомшені: — Падай! Падай! (Довж., І, 1958, 61);

Батьки полегшено зітхнули і покинули думати про марність власного існування (Полт., Дит. Гоголя, 1954, 86);

Він щось говорив до юрби.. Я рішив, що то проповідник, що він говорить про марність всього живого перед жорстоким лицем природи, перед невблаганністю смерті (Коцюб., II, 1955, 404).

Значення в інших словниках

1. марність — ма́рність іменник жіночого роду  Орфографічний словник української мови
2. марність — -ності, ж. Абстр. ім. до марний I.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. марність — МА́РНІСТЬ, ності, ж. Абстр. ім. до ма́рний. Три залпи дали по ньому гайдамаки й, бачачи марність нікчемних пострілів своїх, закричали, приголомшені: – Падай! Падай! (О. Довженко); І туга сповивала серце Гіпатії, бо вона збагнула марність шукання Орфея (О.  Словник української мови у 20 томах
4. марність — Ма́рність, -ности, -ності, -ністю  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
5. марність — Марність, -ности ж. 1) Суета, тщета, суетность. 2) Ничтожность, пустота.  Словник української мови Грінченка