мародер

МАРОДЕ́Р, а, ч.

Вояк, що грабує вбитих та поранених після бою або мирне населення під час війни.

Хай головком не стріляє мародерів, що прийшли по п'ятах переможців і грабують вагони. Їх усіх не перестріляєш (Ю. Яновський);

У місті було майже безлюдно, коли не рахувати кількох мародерів, що хазяйнували в розбитих крамницях (В. Гжицький);

– Скіфи мали звичай ховати покійників з комфортом. Оздоблювали їхні могили плетеною лозою і давали в далеку дорогу всякі побутові речі. Ці речі здебільшого були бронзові, а тому завжди приваблювали прадавніх мародерів (М. Білкун);

Грифон з'єднує у собі якості птаха і звіра, Небеса і Землю, добро і зло. Він з рівним успіхом може бути агресором і жертвою, мародером і вірним сторожем (Ю. Винничук);

* У порівн. [Коршун:] Не до тебе мені зараз, хочу я зрозуміти, що ти за людина, Малинін, коли можеш, як останній мародер, мертвого обікрасти? (В. Собко).

Значення в інших словниках

1. мародер — мароде́р іменник чоловічого роду, істота  Орфографічний словник української мови
2. мародер — див. ГРАБІЖНИК.  Словник синонімів Караванського
3. мародер — -а, ч. Вояк, що грабує вбитих і поранених після бою або мирне населення під час війни.  Великий тлумачний словник сучасної мови
4. мародер — Грабіжник, злодій, див. бандит  Словник чужослів Павло Штепа
5. мародер — мароде́р (франц. maraudeur, від maraude – грабіж) грабіжник, який краде на полі бою речі вбитих і поранених. Морально розкладений солдат, що грабує населення під час війни.  Словник іншомовних слів Мельничука
6. мародер — Мароде́р, -ра; -де́ри, -рів  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
7. мародер — МАРОДЕ́Р, а, ч. Вояк, що грабує вбитих та поранених після бою або мирне населення під час війни. Хай головком не стріляє мародерів, що прийшли по п’ятах переможців і грабують вагони. Їх усіх не перестріляєш (Ю. Янов.  Словник української мови в 11 томах