Орфографічний словник української мови

мародер

мароде́р

іменник чоловічого роду, істота

Орфографічний словник української мови

Значення в інших словниках

  1. мародер — див. ГРАБІЖНИК.  Словник синонімів Караванського
  2. мародер — -а, ч. Вояк, що грабує вбитих і поранених після бою або мирне населення під час війни.  Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. мародер — Грабіжник, злодій, див. бандит  Словник чужослів Павло Штепа
  4. мародер — МАРОДЕ́Р, а, ч. Вояк, що грабує вбитих та поранених після бою або мирне населення під час війни. Хай головком не стріляє мародерів, що прийшли по п'ятах переможців і грабують вагони. Їх усіх не перестріляєш (Ю.  Словник української мови у 20 томах
  5. мародер — мароде́р (франц. maraudeur, від maraude – грабіж) грабіжник, який краде на полі бою речі вбитих і поранених. Морально розкладений солдат, що грабує населення під час війни.  Словник іншомовних слів Мельничука
  6. мародер — Мароде́р, -ра; -де́ри, -рів  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  7. мародер — МАРОДЕ́Р, а, ч. Вояк, що грабує вбитих та поранених після бою або мирне населення під час війни. Хай головком не стріляє мародерів, що прийшли по п’ятах переможців і грабують вагони. Їх усіх не перестріляєш (Ю. Янов.  Словник української мови в 11 томах