мартен
МАРТЕ́Н, ч., мет.
1. род. а. Те саме, що Марте́нівська піч (див. піч).
Домна дає чавун. Чавун іде в мартенівські печі. Мартени дають сталь (Остап Вишня);
Вогонь і дим пеклом зриваються із домен та мартенів і могутньою хмарою висять над гамарнею (Б. Антоненко-Давидович);
Біле полум'я в мартені знову загуло на повну силу (В. Собко);
Якими надстійкими матеріалами викладено мартени, де бурхає розплавлена сталь? (М. Дашкієв);
* У порівн. Кран витягав з печі, подібної до мартену, великий горщик з вогняною масою скла (Д. Бузько).
2. род. у. Те саме, що Марте́нівська сталь (див. сталь¹).
Словник української мови (СУМ-20)