мартен

МАРТЕ́Н, ч., мет.

1. род. а. Те саме, що Марте́нівська піч ( див. марте́нівський).

Домна дає чавун. Чавун іде в мартенівські печі. Мартени дають сталь (Вишня, І, 1956, 332);

Біле полум’я в мартені знову загуло на повну силу (Собко, Біле полум’я, 1952, 13).

2. род. у. Те саме, що Марте́нівська сталь ( див. марте́нівський).

Значення в інших словниках

1. мартен — марте́н 1 іменник чоловічого роду піч марте́н 2 іменник чоловічого роду сталь  Орфографічний словник української мови
2. мартен — ч., мет. 1》 род. -а. Те саме, що Мартенівська піч (див. мартенівський). 2》 род. -у. Те саме, що Мартенівська сталь (див. мартенівський).  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. мартен — МАРТЕ́Н, ч., мет. 1. род. а. Те саме, що Марте́нівська піч (див. піч). Домна дає чавун. Чавун іде в мартенівські печі. Мартени дають сталь (Остап Вишня); Вогонь і дим пеклом зриваються із домен та мартенів і могутньою хмарою висять над гамарнею (Б.  Словник української мови у 20 томах
4. мартен — (-а) ч.; нарк. Випарювання рідини. ПСУМС, 43.  Словник жарґонної лексики української мови
5. мартен — марте́н полуменева піч, де чавун і сталевий брухт переплавляють на сталь. Від прізвища французького металурга П. Мартена.  Словник іншомовних слів Мельничука
6. Мартен — (Martin) Франк, 1890-1974, швейцарський композитор; додекафоніст; у творчості елементи неоромантизму та імпресіонізму; ораторія (Голгофа), опери (Буря), концерти, твори для оркестру, камерні твори.  Універсальний словник-енциклопедія