мартопляс
МАРТОПЛЯ́С, а, ч.
1. розм. Те саме, що вітрого́н 1; жевжик (у 1 знач.).
Колись Юпитер ненароком З Олимпа глянув і на нас; І кинув в Карфагену оком, Аж там троянський мартопляс... (І. Котляревський);
Іван Петрович чув про цього мартопляса, що не минав жодної нагоди попиячити, поволочитись за жінками (І. Пільгук);
я спостерiгаю за вами з любов'ю. Назвiть мене бабiєм, мартоплясом, казановою – ким завгодно. Менi байдуже (І. Роздобудько).
2. заст. Фокусник, акробат, блазень.
Дзеркало показало їй не то мавпу, не то мартопляса, а більш якогось пелехатого велетенського павука в чепчику, з людськими очима (І. Нечуй-Левицький);
Приїхав [Тиміш] до Мирослава на вакації разом із мартоплясами, став мандрівним лицедієм, блазнював на базарі перед усією громадою... (О. Ільченко);
Так мені захотілося: бароко та інші штучки.. Мандрівні актори, астрологи, алхіміки, мартопляси, жонглери (Ю. Андрухович);
Охоронець погідливо кивнув і дав Сапфірі напівмаску. Інший мартопляс вручив таку ж іграшку Анемподестові (В. Єшкілєв).
Словник української мови (СУМ-20)