марудити

МАРУ́ДИТИ, джу, диш, недок., розм.

1. Робити щось довго, поволі, зволікаючи.

[Молодший римлянин:] Яка нудота! Скоріше б вирок той! Чого марудять? (Леся Українка);

– Як часто поети мимохіть бувають нудаками та морочилами. – Але ж ти сам марудиш, Ігоре. Далебі, торочиш, мов скучна тітка (Б.-І. Антонич).

2. кого, що. Те саме, що му́чити; томити.

Видно, що його то ганяло: або ж горілка марудила, або розмова про давнє не давала спокою (Панас Мирний);

– Коли б не моя баба, не марудив би я збори своїми балачками (М. Стельмах);

Кулябка, певно, марудив душу думками про синів, яких він уже не спроможний віддати на науку доброму вчителеві (Р. Іваничук);

Я знав, що вiн буде мене марудити натяками i притиками, поки в суперечцi не висмикне десяток жил i не вибере ту, яка йому потрiбна (Р. Андріяшик).

3. Те саме, що вередува́ти; капризувати.

– Знаєте, гірш усього на світі я не люблю, коли молодий, здоровий, гарний чоловік отак нудить та марудить (І. Франко).

Значення в інших словниках

1. марудити — мару́дити дієслово недоконаного виду розм.  Орфографічний словник української мови
2. марудити — (тягнути) зволікати, воловодити; мучити, томити; Р. вередувати.  Словник синонімів Караванського
3. марудити — див. баритися  Словник синонімів Вусика
4. марудити — -джу, -диш, недок., розм. 1》 неперех. Робити щось довго, поволі, зволікаючи. 2》 перех. Те саме, що мучити; томити. 3》 неперех. Те саме, що вередувати; капризувати.  Великий тлумачний словник сучасної мови
5. марудити — мару́дити скиглити, бути незадоволеним; не знати, чого хотіти, нудьгувати (ср, ст) ◊ мару́дити сві́том безцільно проводити час; нудьгувати, нудитися (Лучук) (ср, ст)  Лексикон львівський: поважно і на жарт
6. марудити — ВЕРЕДУВА́ТИ (поводити себе капризно, виявляти примхи), КАПРИЗУВА́ТИ, ВИГА́ДУВАТИ, ПЕРЕБИРА́ТИ, ГЕ́ДЗАТИСЯ розм., ГЕ́ДЗКАТИСЯ розм., КОВЕРЗУВА́ТИ (КАВЕРЗУВА́ТИ) розм., КОМИ́ЗИТИСЯ розм., МАРУ́ДИТИ розм., ВИТРЕБЕ́НЬКУВАТИ розм., ПЕРЕБЕ́НДЮВАТИ розм.  Словник синонімів української мови
7. марудити — Мару́дити, -джу, -диш; не мару́дь, -ру́дьте  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
8. марудити — МАРУ́ДИТИ, джу, диш, недок., розм. 1. неперех. Робити щось довго, поволі, зволікаючи. [Молодший римлянин:] Яка нудота! Скоріше б вирок той! Чого марудять? (Л. Укр., II, 1951, 513). 2. перех. Те саме, що му́чити; томити.  Словник української мови в 11 томах