маслак
МАСЛА́К, а́, ч.
Велика кістка людини або тварини (переважно стегнова).
Кати вінчанні [вінчані], Мов пси голодні за маслак, Гризуться знову (Т. Шевченко);
На пісках у Біляях і поблизу Крутого Яру помітні ознаки стародавнього житла або військового стану: печища, череп'я та маслаки, кутасті кінці стріл (А. Кащенко);
Саксонці били в щити й кричали од щастя. Вночі сиділи коло вогню, обтинали ножами смачну печеню, жерли, рикали, запускали один в одного обгризеними маслаками (П. Загребельний);
// Кістка, що випинається з-під шкіри.
Більшість із них були в самій білизні. Вона, як пластир, облипала їх укриті струп'ям, гострі, випнуті маслаки (І. Микитенко);
Ніби не на своєї бригади дворище попав .. По коневі знати – худий-худий, самі маслаки (А. Головко);
Черевний тиф, туберкульоз і жовтуха перетворили її дужого вродливого сина на чорний лантух з маслаками, в якому ледве тліла іскра життя (Л. Первомайський);
[Панько:] Ти, як цвіт той, вся налита – у мене ж самі маслаки... (М. Куліш).
Словник української мови (СУМ-20)