масниця

МА́СНИЦЯ, і, ж. (з великої літери).

Тиждень перед Великим постом, на якому прийнято святкувати проводи зими, веселитися та готувати певні страви (млинці, вареники з сиром і т. ін.).

Почекайте, варенички, прийде на вас Масниця! (прислів'я);

– Жінко! Люди говорили: Масниця зайшла; А млинців ще ми й не їли, – Може б ти спекла? (Я. Щоголів);

– Щось ти дуже веселий, Тимку? – На Масницю уродився, – вишкірився білими зубами Тимко (Григорій Тютюнник);

На масницю, її найперший, веселий день, він запросив свою Катрусю з матір'ю проїхатись на тройці в Бор (Василь Шевчук);

Наступної масниці батька мали відпустити на волю (І. Білик).

МАСНИ́ЦЯ, і, ж., рідко.

Те саме, що масни́чка.

Параска люто копнула масницю ногою так, що посудина з лускотом покотилася геть у сіни (І. Франко);

А на підлозі чекало вже чисто вимитих шість масниць, своїх і позичених від сусідок (Б. Лепкий);

Коли Андрушко повернувся додому, то зараз попросив, аби мама поставила масницю. – Нащо тобі масниця, коли в нас сметани нема? – Зараз побачите (Ю. Винничук).

Значення в інших словниках

1. Масниця — Ма́сниця іменник жіночого роду свято  Орфографічний словник української мови
2. Масниця — І Масляниця Те саме, що тиждень Сиропусний  Словник церковно-обрядової термінології
3. масниця — I масн`иця-і, ж., рідко. Те саме, що масничка. II м`асниця-і, ж., церк. Давньослов'янське свято проводів зими, пристосоване християнською церквою до тижня перед великим постом і пов'язане зі звичаєм веселитися та готувати певні страви (млинці, вареники з сиром і т. ін.).  Великий тлумачний словник сучасної мови
4. Масниця — не все (не за́вжди́, мину́ла і т. ін.) коту́ (кото́ві) ма́сниця, жарт. Закінчилось для когось безтурботне життя; не завжди комусь щастить. Не щодня бридня, не все коту масниця! (О.  Фразеологічний словник української мови
5. масниця — МА́СНИЦЯ (церковне свято проводів зими), МА́СЛЯНА, МА́СЛЯНИЦЯ розм., МА́СНИЧКА пестл. За тиждень до Масниці Круки, відбувши панщину, щоб їх неприсутності не помітили, й виспавшися звечора, рушили опівночі (М.  Словник синонімів української мови
6. масниця — Ма́сниця, -ці, -цею і ма́сни́ці, -ни́ць  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
7. масниця — МА́СНИЦЯ, і, ж., церк. Давньослов’янське свято проводів зими, пристосоване християнською церквою до тижня перед великим постом і пов’язане зі звичаєм веселитися та готувати певні страви (млинці, вареники з сиром і т. ін.).  Словник української мови в 11 томах
8. масниця — Масниця, -ці ж. Масленица. Камен. у. Почекайте, вареники, прийде на вас масниця! Чуб. І. 265. ум. масничка.  Словник української мови Грінченка