масниця
МА́СНИЦЯ, і, ж. (з великої літери).
Тиждень перед Великим постом, на якому прийнято святкувати проводи зими, веселитися та готувати певні страви (млинці, вареники з сиром і т. ін.).
Почекайте, варенички, прийде на вас Масниця! (прислів'я);
– Жінко! Люди говорили: Масниця зайшла; А млинців ще ми й не їли, – Може б ти спекла? (Я. Щоголів);
– Щось ти дуже веселий, Тимку? – На Масницю уродився, – вишкірився білими зубами Тимко (Григорій Тютюнник);
На масницю, її найперший, веселий день, він запросив свою Катрусю з матір'ю проїхатись на тройці в Бор (Василь Шевчук);
Наступної масниці батька мали відпустити на волю (І. Білик).
МАСНИ́ЦЯ, і, ж., рідко.
Те саме, що масни́чка.
Параска люто копнула масницю ногою так, що посудина з лускотом покотилася геть у сіни (І. Франко);
А на підлозі чекало вже чисто вимитих шість масниць, своїх і позичених від сусідок (Б. Лепкий);
Коли Андрушко повернувся додому, то зараз попросив, аби мама поставила масницю. – Нащо тобі масниця, коли в нас сметани нема? – Зараз побачите (Ю. Винничук).
Значення в інших словниках
- Масниця — Ма́сниця іменник жіночого роду свято Орфографічний словник української мови
- Масниця — І Масляниця Те саме, що тиждень Сиропусний Словник церковно-обрядової термінології
- масниця — I масн`иця-і, ж., рідко. Те саме, що масничка. II м`асниця-і, ж., церк. Давньослов'янське свято проводів зими, пристосоване християнською церквою до тижня перед великим постом і пов'язане зі звичаєм веселитися та готувати певні страви (млинці, вареники з сиром і т. ін.). Великий тлумачний словник сучасної мови
- Масниця — не все (не за́вжди́, мину́ла і т. ін.) коту́ (кото́ві) ма́сниця, жарт. Закінчилось для когось безтурботне життя; не завжди комусь щастить. Не щодня бридня, не все коту масниця! (О. Фразеологічний словник української мови
- масниця — МА́СНИЦЯ (церковне свято проводів зими), МА́СЛЯНА, МА́СЛЯНИЦЯ розм., МА́СНИЧКА пестл. За тиждень до Масниці Круки, відбувши панщину, щоб їх неприсутності не помітили, й виспавшися звечора, рушили опівночі (М. Словник синонімів української мови
- масниця — Ма́сниця, -ці, -цею і ма́сни́ці, -ни́ць Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
- масниця — МА́СНИЦЯ, і, ж., церк. Давньослов’янське свято проводів зими, пристосоване християнською церквою до тижня перед великим постом і пов’язане зі звичаєм веселитися та готувати певні страви (млинці, вареники з сиром і т. ін.). Словник української мови в 11 томах
- масниця — Масниця, -ці ж. Масленица. Камен. у. Почекайте, вареники, прийде на вас масниця! Чуб. І. 265. ум. масничка. Словник української мови Грінченка