матура
МАТУ́РА, и, ж., зах.
У гімназії – іспити на атестат зрілості.
Наївшися трохи страху перед матурою, він дав собі слово пильнувати університетських студій (І. Франко);
В Дрогобичі ми оба [обидва] здали матуру 1892 року завдяки опіці директора Борковського, який не давав нас вигонити з гімназії (В. Стефаник);
Старший вийшов з-під батьківської стріхи й спізнав щось таке, до чого малим іще зась, – здав матуру або, може, вступив до війська... (О. Забужко);
Дві радости, підпираючи одна одну, цвіли тої весни в моєму серці – близька матура і Терка (М. Дочинець);
Іванові не вдалося закінчити гімназію, хоча він готувався до матури (з мемуарної літ.).
Словник української мови (СУМ-20)