матура
МАТУ́РА, и, ж., зах. У гімназії — іспити на атестат зрілості.
Наївшися трохи страху перед матурою, він дав собі слово пильнувати університетських студій (Фр., І, 1955, 206);
В Дрогобичі ми оба [обидва] здали матуру 1892 року завдяки опіці директора Борковського, який не давав нас вигонити з гімназії (Стеф., II, 1953, 27).
Словник української мови (СУМ-11)