мачуха
МА́ЧУХА, и, ж.
Дружина батька стосовно до його дитини (дітей) від іншого шлюбу; нерідна мати.
Добра мачуха, а все не рідна мати (прислів'я);
[Наталка:] У мене рідна мати – не мачуха, не схоче своєї дитини погубити (І. Котляревський);
– А хіба у вас нікого з рідні нема? – Чому нема! Батько є. Матері, правда, нема, ще з дитинства. Мачуха (А. Головко);
– Мама, коли б'є, пiдкладає долоню. Не те що мачуха (Р. Андріяшик);
Були тут присутні: мачуха згадуваного князя, його жона, а також дев'ять його сестер (П. Загребельний);
* У порівн. Недоленька знущалася над нею, як мачуха над нерідними дітьми... (М. Коцюбинський);
// перен. Про що-небудь безжалісне, жорстоке.
– Ти ж підеш на чуже село, .. – то й не побачимось. Чуже село – мачуха, не пригріє (Ганна Барвінок);
– Хто б не прийшов зі зброєю панувати в наш край, чи Франція, чи Англія, чи Америка, але ніяка з них ніколи не стане матір'ю нашим дітям, завжди вона буде для них мачухою лютою (О. Гончар);
Несамовита буря, люта мачуха, ставала добрим порятунком. Поки не вщухне Дніпро, жодній живій душі не вдасться переплисти з того на сей берег (Г. Колісник).
Словник української мови (СУМ-20)