маєтність
МАЄ́ТНІСТЬ, ності, ж.
1. тільки одн., рідко Те саме, що майно 1.
Він вже став заможним, мав маєтність і був кандидатом на правдивого дідича з селян (І. Нечуй-Левицький);
Нічого не було вже комічного в тому, що Піня з строгим і заклопотаним виглядом замикав у шкафу цукор, тютюн і взагалі всю маєтність (В. Винниченко);
[Гібсон:] У вас було забезпечене майбутнє, вільне життя, маєтність, гарна дружина (В. Собко);
– Колись люди вміли цінувати вкладену в речі працю, та й прагненню мати якомога більше маєтності не дуже давали волю (Н. Околітенко).
2. перев. мн., заст. Маєток (у 1 знач.).
Князі Вишневецькі владали на Україні великими маєтностями (О. Стороженко);
Між Рудим і Лукашевичем багато літ ішла судова тяганина за границю їх маєтностей (М. Рильський);
Тепер міг би жити собі вільно та працювати незалежно в маєтностях власних (Н. Королева);
Киями настановимо порядок домовий у маєтностях наших (І. Пільгук).
Словник української мови (СУМ-20)