маєтність
МАЄ́ТНІСТЬ, ності, ж.
1. тільки одн., рідко. Те саме, що майно́ 1.
Він вже став заможним, мав маєтність і був кандидатом на правдивого дідича з селян (Н.-Лев., IV, 1956, 55);
[Гібсон:] У вас було забезпечене майбутнє, вільне життя, маєтність, гарна дружина (Собко, П’єси, 1958, 93).
2. перев. мн., заст. Маєток (у 1 знач.).
Князі Вишневецькі владали на Україні великими маєтностями (Стор., І, 1957, 365);
Велика Жовтнева революція відібрала від капіталістів і поміщиків їх привілеї і їх багатства, віддала всі їх маєтності визискуваним раніше трудівникам.. на вічне володіння (Смолич, VI, 1959, 541).
Словник української мови (СУМ-11)