маєтний
МАЄ́ТНИЙ, а, е, рідко. Те саме, що бага́тий 1; заможний.
Брати Калиновичі — заможні, ба навіть дуже маєтні люди (Фр., VI, 1951, 203);
Біля порога він зупинив людей. — Гу-у, — вигукував, як маєтний господар. — Касю, винеси коновку води! (Чорн., Потік.., 1956, 14).
Словник української мови (СУМ-11)