маґлівниця

МАҐЛІВНИ́ЦЯ, і, ж., діал.

Рубель (див. рубе́ль² 1).

– Але я, на щастя, запопала в руку маґлівницю, як го [його] не заїду по тім'ю, аж присів (І. Франко);

Прачка брала мило фабрики Шихта, клала білизну на .. “маґлівницю“ – широку дошку з рифленої бляхи в дерев'яній рамці – намилювала її і їздила зверху донизу поперек рівчаків – шур-шур-шур! (Ю. Винничук).

Значення в інших словниках

1. маґлівниця — Маґлівни́ця: — вузька дерев'яна дошка з ручкою і поперечними зарубками для качання білизни, рубель [54]  Словник з творів Івана Франка
2. маґлівниця — маґлівни́ця іменник жіночого роду рубель діал.  Орфографічний словник української мови
3. маґлівниця — маґлівни́ця = ма́ґель 1  Лексикон львівський: поважно і на жарт
4. маґлівниця — Маґлівни́ця, -ці ж. = маґельниця. Шмате перуть... висушивши навивають на тачівку — валок, і тачають маґлівницею, у якої є плече, зуби і фіст. Шух. І. 154.  Словник української мови Грінченка