мент
МЕНТ¹, у, ч., розм.
Дуже короткий проміжок часу; момент, миг.
Море сліпило. Воно все розцвіталось срібними квітками. І хоч вік їх був коротенький, усього мент, але в той самий мент замість зів'ялої квітки розпускалася сотня нових (М. Коцюбинський);
У хаті на мент заніміло. Знадвору глухо ревла гарматами ніч (А. Головко).
МЕНТ², а́, ч.
розм., зневажл. Те саме, що міліціоне́р.
Словник української мови (СУМ-20)