мент

МИТЬ (дуже короткий відрізок часу), ХВИЛИ́НА, ХВИ́ЛЯ розм., ХВИ́ЛЬКА розм., МОМЕ́НТ, МЕНТ розм., МЕТ діал. Великі дівочі очі мить дивились пильно на дві постаті перед собою (Ю. Смолич); Хвилина — і табун мов буря понесла (М. Рильський); Хай то була лише хвиля щастя, але ж вона була, і її ніхто вже не зітре з пам'яті! (М. Чабанівський); Іскров хвильку помовчав (О. Бойченко); Вона на момент розігнулась у струнку різьблену постать і знову нахилилась. Збирала гриби (О. Досвітній); Ще один мент — і свиня стягнула б дитину з лави (С. Васильченко); — Пора, — каже старший брат і встає. В один мет усі вони були на ході (Марко Вовчок).

Значення в інших словниках

1. мент — мент іменник чоловічого роду короткий проміжок часу розм.  Орфографічний словник української мови
2. мент — див. МИТЬ.  Словник синонімів Караванського
3. мент — див. мить  Словник синонімів Вусика
4. мент — I -у, ч., розм., поет. Дуже короткий проміжок часу; момент, мить. В один мент. II -а, розм. Міліціонер.  Великий тлумачний словник сучасної мови
5. мент — МЕНТ¹, у, ч., розм. Дуже короткий проміжок часу; момент, миг. Море сліпило. Воно все розцвіталось срібними квітками. І хоч вік їх був коротенький, усього мент, але в той самий мент замість зів'ялої квітки розпускалася сотня нових (М.  Словник української мови у 20 томах
6. мент — мент I.мить, момент (ст): Кожний його рух був повільний і зосереджений. Обличчя на мент знерухоміло (Нижанківський) мент II.вул. поліціянт (м, ср, ст)|| = ґліна  Лексикон львівський: поважно і на жарт
7. мент — А, ч. Міліціонер. Й маніпусінький на травинці мент сюрчатиме у сюрчалку (Ю. Позаяк). Отож, цілком природно, що Кононович культивує образ приватного детектива, а не «класного мента», як це робиться в російській маскультурі (Інтернет).  Словник сучасного українського сленгу
8. мент — (-а) ч. 1. крим., тюр., мол. Міліціонер; будь-який працівник правоохоронних органів. — Зрозумій одну таку штуку: ми тут без тебе спокійно жили, своїх порядків не встановиш, без ментів навчимо (В.  Словник жарґонної лексики української мови
9. мент — в оди́н миг (мент), перев. з дієсл. Дуже швидко, миттю. Її жаль перекинувся в один миг у велику радість (Л. Мартович); В один мент відчув він усі кривди й знущання, які зазнав у покинутому краї (М. Коцюбинський); Кореспондент..  Фразеологічний словник української мови
10. мент — Мент, літер. моме́нт  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
11. мент — МЕНТ, у, ч., розм. Дуже короткий проміжок часу; момент, миг. Море сліпило. Воно все розцвіталось срібними квітками. І хоч вік їх був коротенький, усього мент, але в той самий мент замість зів’ялої квітки розпускалася сотня нових (Коцюб.  Словник української мови в 11 томах
12. мент — Мент, -ту м. Мигъ. у-мент. Вмигъ. Сів на хазяйського коня, в-мент придув із горілкою. Драг. В один мент одно за 'дним переміняється. Г. Барв. 466.  Словник української мови Грінченка