мент
А, ч. Міліціонер. Й маніпусінький на травинці мент сюрчатиме у сюрчалку (Ю. Позаяк). Отож, цілком природно, що Кононович культивує образ приватного детектива, а не «класного мента», як це робиться в російській маскультурі (Інтернет). Навіть з доблесним «ментом» Уриловим (Інтернет). До плюсуємо до цього повагу шефа, любов «пухнастої» секретарки та злобу виродків-ментів (Інтернет). Хто не пам'ятає добропорядних ментів доби махрового совка? (Інтернет). Тоді я не здогадувався, наскільки швидко менти отямляться й побудують державу під себе (Д. Корчинський). Мент, лягавий падло (Л. Подерев'янський).
Словник сучасного українського сленгу