мертвотний
МЕРТВО́ТНИЙ, а, е.
1. Те саме, що ме́ртвий 2.
Він бачив мертвотну блідість обличчя Дорна (В. Собко);
* У порівн. Обличчя жінки здалося тепер, зблизька, помарнілим, блідим, ніби мертвотним (О. Копиленко);
Чорні вершники, освітлені мертвотним сяйвом місяця, погнали коней (М. Стельмах);
В лице черниці мертвотним білим цвітом летіла метелиця (І. Микитенко).
2. перен. Позбавлений ознак життя; заціпенілий.
Тут [на полігоні] бомбили тільки ночами, іноді вдосвіта, а вдень ці розкидані по степу макети літаків, машин, ракет своєю мертвотною непорушністю здатні були нагнати лише сум і нудьгу (О. Гончар);
На поля Вкраїни Мертвотна тиша налягла (М. Рильський).
3. перен. Відірваний, далекий від життя, позбавлений практичного значення; який гальмує розвиток, прогрес.
Вона [Анна Кареніна] лише людина. Людина, в якій живі, природні поривання серця не придушені мертвотним законом існуючого світоустрою (з наук. літ.);
// Який характеризується штучністю, схематизмом.
Боляче слухати з екрана граматично чисту, але мертвотну мову дубляжу (з газ.);
Слова одні нам тішать слух і зір, А інші нас відштовхують раптово, В одних – огонь і істина жива, А є й мертвотні, крижані слова (М. Рильський).
Словник української мови (СУМ-20)