мертвотний

МЕРТВО́ТНИЙ, а, е.

1. Те саме, що ме́ртвий 2.

Він бачив мертвотну блідість обличчя Дорна (В. Собко);

* У порівн. Обличчя жінки здалося тепер, зблизька, помарнілим, блідим, ніби мертвотним (О. Копиленко);

Чорні вершники, освітлені мертвотним сяйвом місяця, погнали коней (М. Стельмах);

В лице черниці мертвотним білим цвітом летіла метелиця (І. Микитенко).

2. перен. Позбавлений ознак життя; заціпенілий.

Тут [на полігоні] бомбили тільки ночами, іноді вдосвіта, а вдень ці розкидані по степу макети літаків, машин, ракет своєю мертвотною непорушністю здатні були нагнати лише сум і нудьгу (О. Гончар);

На поля Вкраїни Мертвотна тиша налягла (М. Рильський).

3. перен. Відірваний, далекий від життя, позбавлений практичного значення; який гальмує розвиток, прогрес.

Вона [Анна Кареніна] лише людина. Людина, в якій живі, природні поривання серця не придушені мертвотним законом існуючого світоустрою (з наук. літ.);

// Який характеризується штучністю, схематизмом.

Боляче слухати з екрана граматично чисту, але мертвотну мову дубляжу (з газ.);

Слова одні нам тішать слух і зір, А інші нас відштовхують раптово, В одних – огонь і істина жива, А є й мертвотні, крижані слова (М. Рильський).