метлятися
МЕТЛЯ́ТИСЯ, я́юся, я́єшся, недок.
1. Те саме, що розвіва́тися.
Метляються на вітрі стрічки в дівчат (І. Нечуй-Левицький);
В його чубі заплуталося сіно, вітер хоче висмикнути, а сінина метляється, аж до густої брови дістає (Г. Косинка);
// Ритмічно погойдуватися від руху.
– Ха-ха! – сміявся Мустафа, і китиця на фезі в нього метлялась (М. Коцюбинський);
У кіз на шиї метлялися мотузки (О. Копиленко);
Холоша була підколота так, щоб не метлялася і не заважала ходити (О. Іваненко).
2. розм. Те саме, що мета́тися 1.
Гервасій Оникійович метлявся по їдальні (Ю. Смолич);
Низько над землею метлялись між яблунями кажани (О. Донченко);
По стіні метлялись тіні від каганця (П. Кочура);
// Пролягати, маючи звивисту форму (про дорогу).
Дорога метляється між горами й спадає з долини в долину (А. Шиян).
Словник української мови (СУМ-20)