метушливо

МЕТУШЛИ́ВО.

Присл. до метушли́вий.

Він метушливо підсовував людям то стілець, то ослін (П. Панч);

Вона кришила хліб, і кури веселою зграйкою метушливо хапали крихти (О. Донченко);

Заскрипіли задні лави, метушливо загупали об підлогу чоботи (А. Шиян).

Значення в інших словниках

1. метушливо — метушли́во прислівник незмінювана словникова одиниця  Орфографічний словник української мови
2. метушливо — Присл. до метушливий.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. метушливо — МЕТУШЛИ́ВО. Присл. до метушли́вий. Він метушливо підсовував людям то стілець, то ослін (Панч, В дорозі, 1959, 145); Вона кришила хліб, і кури веселою зграйкою метушливо хапали крихти (Донч., IV, 1957, 247); Заскрипіли задні лави, метушливо загупали об підлогу чоботи (Шиян, Баланда, 1957, 99).  Словник української мови в 11 томах