метушливо
МЕТУШЛИ́ВО. Присл. до метушли́вий.
Він метушливо підсовував людям то стілець, то ослін (Панч, В дорозі, 1959, 145);
Вона кришила хліб, і кури веселою зграйкою метушливо хапали крихти (Донч., IV, 1957, 247);
Заскрипіли задні лави, метушливо загупали об підлогу чоботи (Шиян, Баланда, 1957, 99).
Словник української мови (СУМ-11)