метушливість

МЕТУШЛИ́ВІСТЬ, вості, ж. Властивість за знач. метушли́вий.

Саксаганський домігся високої культури постановок, загального піднесення тону, повного темпу без жодної метушливості (Життя Саксаганського, 1957, 228);

Дзвінко, жагуче-пристрасно видзвонювали, втрашивши свою зимову метушливість, синички (Коз., Сальвія, 1959, 195);

Місто одразу загубило свою спокійну метушливість (Ю. Янов., І, 1958, 198).

Значення в інших словниках

1. метушливість — метушли́вість іменник жіночого роду  Орфографічний словник української мови
2. метушливість — -вості, ж. Властивість за знач. метушливий.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. метушливість — МЕТУШЛИ́ВІСТЬ, вості, ж. Властивість за знач. метушли́вий. Саксаганський домігся високої культури постановок, загального піднесення тону, повного темпу без жодної метушливості (з наук. літ.  Словник української мови у 20 томах