мигтіння
МИГТІ́ННЯ, я, с.
Дія і стан за знач. мигті́ти.
Потік усміхається їй мигтінням в'юнкої течії та білосніжною кучугурою шумовиння, що росте і росте у вирі під водоспадом (О. Гончар);
Світ в мигтінні зір на виднокрузі Лежав без краю, меж, без берегів... (М. Руденко);
Поїдуть? Куди? На рибу, може?.. Вудлище – луком, і сріблясте мигтіння рибки на волосіні (М. Коцюбинський).
Словник української мови (СУМ-20)