милосердя
МИЛОСЕ́РДЯ, я, с.
Добре, співчутливе ставлення до кого-небудь.
[Кембль:] Милосердя до вбогих єсть повинність християнська (Леся Українка);
// Вияв жалості; помилування.
Знали й бачили [селяни], що коноводи, не сподіваючись милосердя, боронитимуться до загину (Б. Грінченко);
Він уже не чекав од нього [слідчого] побоїв, як чекав у перші дні, але не ждав і милосердя: якісь чорні люди підвели його життя під смерть (М. Стельмах).
Проси́ти (блага́ти) милосе́рдя див. проси́ти;
Сестра́ милосе́рдя <�Милосе́рдна сестра́> див. сестра́.
○ (1) Без милосе́рдя, у знач. присл. – жорстоко, немилосердно.
– Він повернув нас у своїх невольників і збиткується над нами без милосердя (І. Франко);
(2) З милосе́рдя, у знач. присл. – із співчуття і жалю.
[Віганд:] Я знаю Дрейсігера. Оце на тім тижні я в нього подвійні рами виймав. Ми з ним про се говорили. Він робить се [жениться] просто з милосердя (Леся Українка).
Словник української мови (СУМ-20)