милосердя —
милосе́рдя іменник середнього роду
Орфографічний словник української мови
милосердя —
1. Діяльне (активне) співчуття і конкретно виражена доброта по відношенню до нужденних, знедолених. 2. У всіх світових релігіях – одна із дарованих Богом чеснот, яка сприяє подоланню гріховності і відкриває шлях до особистого спасіння. англ.
Словник із соціальної роботи
милосердя —
-я, с. Добре, співчутливе ставлення до кого-небудь. || Вияв жалості; помилування. Сестра милосердя іст. — медична сестра.
Великий тлумачний словник сучасної мови
милосердя —
МИЛОСЕ́РДЯ, я, с. Добре, співчутливе ставлення до кого-небудь. [Кембль:] Милосердя до вбогих єсть повинність християнська (Леся Українка); // Вияв жалості; помилування.
Словник української мови у 20 томах
милосердя —
МИ́ЛІСТЬ (доброзичливе, привітне ставлення до когось, вияв жалості тощо), БЛАГОДА́ТЬ заст., ЗГЛЯД діал.; МИЛОСЕ́РДЯ (співчутливе ставлення до когось); БЛАГОДІЯ́ННЯ заст., БЛАГОСТИ́НЯ заст., ПРИЗВО́ЛЕННЯ заст. (добрий, милосердний учинок, добре діло).
Словник синонімів української мови
милосердя —
МИЛОСЕ́РДЯ, я, с. Добре, співчутливе ставлення до кого-небудь. [Кембль:] Милосердя до вбогих єсть повинність християнська (Л. Укр., III, 1952, 30); // Вияв жалості; помилування.
Словник української мови в 11 томах
милосердя —
Милосердя, -дя с. Милосердіе. Хоч одно ж ви милосердя майте! Дума. Чи схоче він, то покарає грішних, чи схоче він, — покаже милосердя. К. Іов. 82.
Словник української мови Грінченка