милувати
МИЛУВА́ТИ, у́ю, у́єш, недок., кого, що і без прям. дод.
1. нар.-поет., розм. Пестити кого-небудь, виявляючи свою прихильність, ніжність; голубити (у 1 знач.).
Він мені дивиться в вічі, вигладжує мені брови, цілує мене, милує (Ганна Барвінок);
Дочка мала, цілуючи й милуючи тата, скликнула: “Коли б же із тобою йти!” (Марко Вовчок);
* Образно. Ой сонечко ясне, .. Світи ще годину, Бо рано ще спати, Милуй нас, як мати, Теплом обгортай (В. Самійленко).
2. Бути джерелом приємних почуттів; бути приємним для кого-небудь.
Милувала [п'єса] яскравими постановами, будила у душі кращий смак (Панас Мирний);
Волосся в дівчини русяве, А погляд вабив, милував (Л. Дмитерко).
◇ (1) Милува́ти о́ко (о́чі, зір) чим і без дод.:
а) виклика́ти відчуття радості, задоволення, захоплення і т. ін.
Рухи її легкі і плавні, крізь дитячу незграбність їх вже пробивається та чаруюча грація, яка так і милує око (П. Колесник);
Після душного, тісного города найбільш захоплювала ця широта краєвиду; після пороху й диму особливо милували око зелені хліба та шпориш, що поріс край дороги (В. Винниченко);
Природа може милувати око, але пам'ятки культури навертають думку до людини, що їх створила (із журн.);
б) привертати увагу, приваблювати своїм виглядом.
Будинки дерев'яні, рублені, з різьбленими наличниками на вікнах. Колись вони, мабуть, милували око, але з роками – постаріли, посіріли, скособочились (П. Панч);
Троїце-Сергієва лавра милувала око чистотою й доглянутістю, пишністю архітектури, мальовничістю храмів (із журн.);
Віддавали чолом [люди] тим чудовим горам, вкритим лісами, що від дитинства милували їхні очі (В. Гжицький);
Прекрасну вазу.. створила художниця Криворукова. Милувала зір м'яка, ніжна гама її барв (І. Волошин);
Поле завжди милує зір буйним колосом (з газ.).
МИ́ЛУВАТИ, ую, уєш, недок., кого, що і без прям. дод.
Не завдавати шкоди кому-, чому-небудь; позбавляти неприємностей; жаліти.
За що пак милує Господь Лихую твар такую, Як цей правитель?.. (Т. Шевченко);
Звелів він негайно запалити млин і дозволив летючим загонам вкупі з татарами сплюндрувати й грабувати всі окружні селитьби, не милуючи нікого, навіть кішки (М. Старицький);
– А я так скажу, як батько кажуть, що за праведне діло своєї голови не жалій, ну та й чужої не милуй! (А. Головко);
[Самопал:] Землетрус. [Кряж:] Кого трясе, Омеляне, а кого й милує... (М. Зарудний);
// Пробачати кому-небудь провину; прощати.
– Обох милую! – княгиня зняла з грудей шпильку, осипану самоцвітами, і оддала Щуці. – Обох на волю! Лучче [краще] грішить милуючи, як караючи (О. Стороженко);
[Голос покликача:] Руфін сказав, що імператором гордує, як громадянин .. [Вояки:] Скарати! Не милувати! Не зменшати кари! (Леся Українка);
[Геннадій:] Слідством доведено, що цей робітник був надісланий у деякі місця Київської губернії для організації страйків по цукроварнях .. За це не милують (Л. Смілянський).
Словник української мови (СУМ-20)