мимо

МИ́МО¹, присл.

1. Минаючи кого-, що-небудь.

А ти нічого не сказала, .. Мене неначе не пізнала, Назустріч мимо обійшла (П. Грабовський);

Авто промчало мимо, обдавши нас запахом бензину (П. Колесник);

Побачив [Тимко] запнуту в теплу шаль дівчину, котра пройшла мимо своєю швидкою і широкою ходою, не сказавши навіть “здрастуйте” (Григорій Тютюнник);

* Образно. А легко ж буть чудесним, молодим – лише з життям ти йди разом, не мимо (П. Тичина).

2. Не зачіпаючи, не потрапляючи в ціль; стороною.

Ось перший [козак] тільки вискочив навпроти воріт, – Юхим швидко, навіть не цілячись, випалив у нього: мимо (А. Головко).

3. Недалеко від кого-, чого-небудь; поблизу когось, чогось (іти, їхати і т. ін.).

Як хто їде або йде було мимо, то він заступить .. за двері, щоб не здоровкатись (Ганна Барвінок);

Облупана пустка стояла ще страшніша, ніж та, котру купив Хрущ. Люди знову стали .. відхрещуватись, як проходили мимо (Панас Мирний);

Шура, сміючись, впіймала за голову Маковея, що, пробігаючи мимо, саме підвернувся їй під руку (О. Гончар).

МИ́МО², прийм., з род. в.

1. Уживається на позначення особи, предмета, повз які хто-небудь проходить, пробігає і т. ін.

Мимо вікна біг цуцик (С. Васильченко);

Андрій пройшов мимо ченця, змірявши його поглядом, повним зневаги й ненависті (О. Довженко).

2. Уживається на позначення особи, предмета, в які не вціляє щось.

Гримнув вистріл, і куля пролетіла мимо голови опришка (Г. Хоткевич).

3. Уживається на позначення особи, предмета, поблизу яких щось відбувається.

Молоді паничі окремо собі кучею так і ходять, усе щоб так стати, що як буде Галочка кривого танця вести, так щоб пройшла мимо їх (Г. Квітка-Основ'яненко).

4. діал. Уживається на позначення того, що є причиною, незважаючи на яку щось відбувається.

Біле як сніг волосся покривало його голову, яку старець, мимо дуже старого віку, носив просто вгору (І. Франко);

– А наладь мені великий горнець меду, хе, хе! Лише не такого густого, як моє волосся! І старий указав на свій лисий, мов коліно, череп, а молодець мимо смутку мусив усміхнутися крізь сльози (Юліан Опільський).

Значення в інших словниках

1. мимо — Повз.  Словник синонімів Полюги
2. мимо — ми́мо 1 прислівник незмінювана словникова одиниця ми́мо 2 прийменник незмінювана словникова одиниця  Орфографічний словник української мови
3. мимо — Ми́мо, прийм. Незважаючи на; попри те, що. Бо панотець з Руспебоула, як і многі иньші єго товариші в Буковині, мимо найліпшої волі не всилі застосувати ся до згаданого наказу, бо не знає по руски (Б.  Українська літературна мова на Буковині
4. мимо — прий., повз, побіля, попри; ПР. попри, не зважаючи на, (н. мимо її дивацтва); ід. МИМО ТОГО, ЩО, дарма що, не зважаючи на те, що.  Словник синонімів Караванського
5. мимо — I присл. 1》 Минаючи кого-, що-небудь. 2》 Не зачіпаючи, не потрапляючи в ціль; стороною. 3》 Недалеко від кого-, чого-небудь; поблизу когось, чогось (іти, їхати і т. ін.). II прийм. з род.  Великий тлумачний словник сучасної мови
6. мимо — 1. повз, побіля, побік 2. проте, прецінь, але, та, дарма що, всупереч, не зважаючи на  Словник чужослів Павло Штепа
7. мимо — ПОВЗ прийм. і присл., МИ́МО, СТОРОНО́Ю тільки присл., ПРОЗ розм., ПОПРО́З розм., ПО́УЗ (ПОЗ) діал. Тихо в серці, і жаль мені світу, і дня мені жаль, Ніби марно пройшов я, співаючи, горами й долом, Повз веселі гаї, мимо темних, як тучі, проваль (М.  Словник синонімів української мови
8. мимо — Ми́мо чого, присл.-прийм.  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
9. мимо — МИ́МО¹, присл. 1. Минаючи кого-, що-небудь. А ти нічого не сказала, .. Мене неначе не пізнала, Назустріч мимо обійшла (Граб., І, 1959, 215); Авто промчало мимо, обдавши нас запахом бензину (Кол., На фронті..  Словник української мови в 11 томах
10. мимо — Мимо нар. и пред. Мимо. Мимо церкву їдьте, а тоді уліво повернете. Мимо церкви святої проїзжали, за гордостю, за пишностю з глави шличка не здіймали. Мимо колодізь ішли.  Словник української мови Грінченка