мимолітний
МИМОЛІ́ТНИЙ, а, е, рідко.
Те саме, що короткоча́сний.
Можна було мріяти хіба що про випадкову зустріч, мимолітне стискання рук (О. Ільченко);
Іван Семенович дивився на вродливе лице господині і думав, що складне життя все-таки залишило на ньому свої сліди. Вони виявлялися у несміливій, ніби мимолітній посмішці і в тому, як трепетали під час розмови ніздрі рівного носа (В. Собко).
Словник української мови (СУМ-20)