мимоходом
МИМОХО́ДОМ, присл., рідко.
Те саме, що мимохі́дь 1.
Пішла я собі; підійшла мимоходом ік колодязю до корита (Ганна Барвінок);
– Кому можна позаздрити, так це Єгипті, – підводиться із-за столу Брага. – Полагодить якомусь колгоспові ставок мимоходом, і центнер пшениці на кін (О. Гончар).
Словник української мови (СУМ-20)