мимоходом
МИМОХО́ДОМ, присл., рідко. Те саме, що мимохі́дь 1.
Пішла я собі; підійшла мимоходом ік колодязю до корита (Барв., Опов.., 1902, 91);
— Кому можна позаздрити, так це Єгипті, — підводиться із-за столу Брага. — Полагодить якомусь колгоспові ставок мимоходом, і центнер пшениці на кін (Гончар, Тронка, 1963, 275).
Словник української мови (СУМ-11)