мислитися
МИ́СЛИТИСЯ, иться, недок., безос.
Бути в чиїйсь уяві; уявлятися, розумітися.
Що сталося в певному часі, те мислиться завжди В зв'язку з якимись людьми і якимось означеним часом (М. Зеров);
Щастя мислилось [Обломовим] у вигляді повного непорушного спокою (з публіц. літ.);
В різні віки по-різному мислився, уявлявся ідеал людської досконалості (з газ.).
Словник української мови (СУМ-20)