мовбито
МО́ВБИТО¹, спол.
1. порівняльний. Те саме, що мов¹ 1.
2. з'ясувальний. Те саме, що мов¹ 2.
Тепер уже ніхто й не згадує про те, що колись баби плескали, мовбито він крадене передержує! (Б. Грінченко).
МО́ВБИТО², част. власне мод.
Уживається у знач. част. мов.
Почав Кирило Тур збирати зброю да, щоб заспокоїти паніматку, що мовбито в його на думці нема нічого смутного, .. завів козацьку пісню (П. Куліш).
Словник української мови (СУМ-20)