мовлянин

МОВЛЯ́НИН, а, ч.

Те саме, що мо́вець.

Цей словник [українських говорів Закарпаття] загального типу, тобто до його реєстру входить не тільки суто діалектна, але і вся загальнонародна лексика, яка вживається мовлянами на досліджуваній території (з наук. літ.).

Значення в інших словниках

1. мовлянин — мовля́нин іменник чоловічого роду, істота  Орфографічний словник української мови
2. мовлянин — -а, ч. Те саме, що мовець.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. мовлянин — МОВЛЯ́НИН, а, ч. Те саме, що мо́вець. Цей словник [українських говорів Закарпаття] загального типу, тобто до його ’реєстру входить не тільки суто діалектна, але і вся загальнонародна лексика, яка вживається мовлянами на досліджуваній території (Нар. тв. та етн., 6, 1966, 54).  Словник української мови в 11 томах