мовляв

МОВЛЯ́В, вставн. сл., розм.

1. Уживається при передачі слів, які належать не тому, хто говорить, а комусь іншому.

То родички мені й переказують: оттак люди плещуть, мовляв (Ганна Барвінок);

– Самі спожили свіженьку й гарячу рибку, а ви, мовляв, їжте й холодну й нетривну (І. Нечуй-Левицький);

Не встигла [Катря] ще й поснідати, прибігла сторожева дівчина: Докія Петрівна послали, мовляв, діло якесь є (А. Головко);

// Уживається при передачі внутрішнього мовлення персонажа, при розкритті його жесту.

Він з усмішечкою витягнув з кишені перев'язану мотузочком пачку грошей, підкинув її вгору, зловив і на мигах показав: бери, мовляв (М. Стельмах);

Ясько спокійно кивнув головою: мовляв, зрозумів усе чисто (М. Чабанівський).

2. Уживається при уточненні вислову; так би мовити.

А мені дуже весело, що такий мені тепер клопіт великий, таке, мовляв, поле передо мною – і женитись, і на дяка стати (Марко Вовчок).

Значення в інших словниках

1. мовляв — мовля́в вставне слово незмінювана словникова одиниця  Орфографічний словник української мови
2. мовляв — ч., мовляли, мовляють; Р. так би мовити.  Словник синонімів Караванського
3. мовляв — вставн. сл., розм. 1》 Уживається для передачі слів, які належать не тому, хто говорить, а комусь іншому. || Уживається для передачі внутрішньої мови персонажа, для розкриття його жесту. 2》 Уживається для уточнення вислову; так би мовити.  Великий тлумачний словник сучасної мови
4. мовляв — Мовля́в, присл.; мовля́в би  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
5. мовляв — МО́ВЛЯВ, вставн. сл; розм. 1. Уживається при передачі слів, які належать не тому, хто говорить, а комусь іншому. То родички мені й переказують: оттак люди плещуть, мовляв (Барв., Опов..  Словник української мови в 11 томах
6. мовляв — Мовля́в нар. Такъ сказать, молъ, дескать. Прийшлось сусідові, мовляв, хоч сядь та й плач. Греб. 382. Хоч спасти, мовляв, аби з доброго коня. Литин. у.  Словник української мови Грінченка