мовчазно

МОВЧА́ЗНО.

Присл. до мовчазни́й.

Я тільки та тінь моя власна Мовчазно по вулиці йшли (Леся Українка);

Мовчазно й похмуро заходили в хату лісовики (М. Стельмах);

– Як же тепер? – мовчазно питають Бронникова бійці (О. Гончар);

* Образно. Мовчазно й суворо дивились високі білі двері класів (О. Донченко).

Значення в інших словниках

1. мовчазно — мовча́зно прислівник незмінювана словникова одиниця  Орфографічний словник української мови
2. мовчазно — Присл. до мовчазний.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. мовчазно — МОВЧА́ЗНО. Присл. до мовчазни́й. Я тільки та тінь моя власна Мовчазно по вулиці йшли (Л. Укр., IV, 1954, 86); Мовчазно й похмуро заходили в хату лісовики (Стельмах, Хліб.., 1959, 396); — Як же тепер?...  Словник української мови в 11 томах
4. мовчазно — Мовчазно нар. Молчаливо.  Словник української мови Грінченка