мовчазник

МОВЧА́ЗНИК, а, ч., розм.

Те саме, що мовча́льник.

Голову віддам на відтин, а три чверті з отих мовчазників.., коли дати їм людське життя, змінилися б так, що й батько з матір'ю їх не впізнали б (І. Муратов).

Значення в інших словниках

1. мовчазник — мовча́зник іменник чоловічого роду, істота розм.  Орфографічний словник української мови
2. мовчазник — див. мовчазний  Словник синонімів Вусика
3. мовчазник — -а, ч., розм. Те саме, що мовчальник.  Великий тлумачний словник сучасної мови
4. мовчазник — МОВЧУ́Н (той, хто не любить багато говорити), МОВЧА́ЛЬНИК розм., МОВЧА́ЗНИК розм., МОВЧА́Н розм., МОВЧА́К розм.; ПОНУ́РА розм. (похмура людина). Ковалі Грищенки — мовчуни. Удвох з братом за вік викували більше підків, ніж сказали слів (Ю.  Словник синонімів української мови
5. мовчазник — МОВЧА́ЗНИК, а, ч., розм. Те саме, що мовча́льник. Голову віддам на відтин, а три чверті з отих мовчазників.., коли дати їм людське життя, змінилися б так, що й батько з матір’ю їх не впізнали б (Мур., Бук. повість, 1959, 77).  Словник української мови в 11 томах