мовчазник
МОВЧА́ЗНИК, а, ч., розм. Те саме, що мовча́льник.
Голову віддам на відтин, а три чверті з отих мовчазників.., коли дати їм людське життя, змінилися б так, що й батько з матір’ю їх не впізнали б (Мур., Бук. повість, 1959, 77).
Словник української мови (СУМ-11)